Моніторингове дослідження "Що я знаю про булінг?"

Звіт соціального педагога

за результатами опитування  «Що я знаю про булінг?», «Діагностика булінгу у закладі освіти» проведених з учнями  6-го класу

Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.

Шкільне насильство (school bullying) — це систематичне переслідування з образами, цькуванням, упередженим ставленням у навчальному закладі.

Анкетування проводилось з метою дослідити обізнаність учнів про таке явище як булінг та виявлення випадків булінгу в класі. В анкетуванні брали участь 20 учнів 6-го класу. Опитування проводилось анонімно, шляхом використання Google form.

1.Твій вік

9-11 років 14
12-14 років 6
15-16 років  

2.Чи знаєш ти, що таке насильство?

так 17
ні 3

3. Чи присутнє насильство в вашій школі?

так 3
ні 10
важко відповісти 7

4. Чи знаєш ти, що таке булінг?

так 20
ні 0

5.Чи зазнавав ти приниження в школі?

так 9
ні 11

6. Якщо зазнавав, то якого?

морального 9
фізичного  
нападу з боку групи 0
пограбування 3
сексуальної загрози 0
я  не зазнавав ніякого насилля 1
ніякого 2
не було 5

7. Чи був ти свідком чи жертвою булінгу?

так 14
ні 6

8. Чи спостерігається явище булінгу в вашій школі?

так 5
ні 15

9. З якими приниженнями ти стикався в школі?

образи 8
глузування 3
використання прізвиськ 1
побиття, ляпаси, штовхання 3
ні з якими 1
я не стикався з ніяким приниженням 1
не було 3

10. Де на ваш погляд, підлітки найчастіше стикаються з проявами булінгу?

по дорозі до школи 0
вулиця біля школи 1
територія за школою 6
шкільний коридор 5
шкільний туалет 4
ніде 3
Класна кімната поки немає вчителя 1

11. Хто найчастіше є агресорами?

однолітки 8
група однолітків 2
старшокласник 1
група старшокласників 9

12. Найчастіше агресорами є

хлопці 18
дівчата 2

13. Як учителі реагують на випадки булінгу?

вчителі вимагають припинити сварки 20
вчителі не звертають уваги на такі випадки 0
вчителі покладають вирішення проблем на самих учнів, не втручаючись в їх стосунки 0

14.Причини агресії, через які деякі учні стають жертвами знущань з боку інших школярів?

зовнішній вигляд 9
фізичні обмеження 1
поведінка людини 3
національність чи раса 0
самопровокування агресії 2
людина не може за себе заступитися 3
матеріальний статус 2

15. Чи були ви в ролі жертви, коли інші школярі знущалися над вами?

так, інколи 4
так, декілька разів на місяць 0
так, декілька разів на тиждень 0
майже щодня 1
ні 15

16. Чи зверталися ви по допомогу і до кого саме?

не звертався (лася) по допомогу 5
звертався (лася) до батьків 2
звертався (лася) до друзів 1
звертався (лася) до класного керівника чи вчителів 6
звертався (лася) до психолога 0
я не зазнавав булінгу 6

17.Що можна зробити для покращення стосунків у школі?

взаємне позитивне ставлення один до одного 11
нічого не потрібно змінювати  
влаштовувати більше поїздок класом та більше спілкуватися між собою 3
щоб погані учні не заважали вчитися решті 1
щоб вчителі ставилися однаково добре до всіх учнів 5
щоб старші не ображали молодших  
інше  

За результатами опитування можна сказати, що учні 100% знають про таке явище як булінг. З учнями були проведенні профілактичні бесіди та години спілкування, а саме:

-Квест «Подорож світом без булінгу»;

-Година спілкування «Подолаємо булінг разом!»;

- Виховна година «Булінг міфи та реальність».

Вчителю були надані рекомендації щодо виявлення випадків булінгу в класі та попередження його.

ЯК УЧИТЕЛЮ ДОПОМОГТИ ВИРІШИТИ СИТУАЦІЮ БУЛІНГУ

Насамперед, варто пам’ятати, що булінг не виникає раптово, а є результатом нерозв’язаного вчасно конфлікту. Тож потрібно уважно спостерігати за тим, що відбувається в класі, відслідковувати ознаки конфліктних ситуацій та своєчасно допомагати вирішенню суперечок.

Поради вчителям:

1.      Завжди пам’ятати, що таке явище, як цькування існує в навчальних закладах усього світу. Різниця тільки в тому, чи не замовчується проблема, наскільки ефективно відбувається профілактика та виявлення конкретних випадків і як швидко відбувається реагування на них.

2.      Пам’ятати, що лідером у дитячому колективі має бути вчитель і тільки вчитель. Це він визначає правила поведінки, цивілізований мирний спосіб вирішення конфліктів, неприпустимість висміювання, знущань і застосування сили. Ніякі «королі» з-поміж учнів не мають перебирати на себе роль «ватажка зграї» і встановлювати свої «правила гри», за якими в колективі пануватимуть первісні інстинкти й тероризування слабших.

3.      Водночас створити у дітей відчуття, що дотримання певних правил поведінки – це їх власний вибір. Розробити разом з ними своєрідний кодекс честі, де буде зафіксована неприпустимість насилля, знущання, викладення в соціальні мережі глузливих відео про однокласників… Правила потім можна красиво оформити, скріпити підписами всіх учнів і вивісити в класі.

4.      У боротьбі з випадками шкільного цькування застосовувати комплексний підхід до розв’язання проблеми, який включає роботу з класом, з колегами, батьківським комітетом та усіма батьками. Проводити окрему індивідуальну роботу наодинці з головними дійовими особами конфлікту та їхніми батьками.

5.      Розібратися в собі, з’ясувати, чи часом жертва булінгу не дратує самого вчителя. За потреби пропрацювати проблему з незалежним психологом.
Не включатися в булінг (часом це відбувається мимоволі) – не виявляти ознак роздратування; не посміхатися, коли дитина потрапляє в кумедну ситуацію; тримати ситуацію під контролем.

6.      Чітко й недвозначно окреслити перед класом свою позицію – і не лише стосовно конкретного випадку, але й щодо явища булінгу загалом.

7.      Називати речі своїми іменами. Пояснювати, наскільки огидним є таке явище, як цькування. Відверто говорити з дітьми, що класний колектив хворий, і потрібно всім разом працювати на його одужання.

8.      Завантажувати дітей цікавими спільними справами. Знаходити в колективній діяльності місце для активності сором’язливих або заляканих дітей.

9.      При плануванні заходів враховувати, чи не потрапить до складної (чи навіть принизливої) ситуації школяр з інвалідністю, з малозабезпеченої сім’ї чи дитина, чия родина знаходиться в складних життєвих обставинах. З огляду на це коригувати план проведення заходу або змінювати його формат.

10.  Долучити до розв’язання проблеми шкільного психолога. Водночас враховувати, що той може не користуватися достатньою довірою з боку дітей, оскільки сприймається як представник шкільної адміністрації. За потреби запросити до роботи з класом незалежних спеціалістів (оптимізація стосунків у колективі, тренінги на згуртування тощо).

11.  Докладати окремих зусиль, щоб підняти самооцінку дітей, які піддавалися цькуванню. Штучно створювати для них ситуації успіху і перемоги.
Організувати групу підтримки для жертви цькування. Запровадити в класі систему шефства над слабшими дітьми.

12.  При роботі з класом не акцентуватися на тому, хто в якій ролі виступав під час конфлікту. Якщо агресор не визнає за собою провини, не наполягати. Працювати з уявними ситуаціями.

13.  Використовувати сучасні методи роботи з колективом: форум-театр, рольові ігри, в котрих програвалися б поведінка агресора, його свити, жертви, спостерігачів.

14.  Читати на виховних годинах зборах реальні історії або оповідання про цькування, передивлятися фільми чи відеосюжети за темою з наступним колективним обговоренням.

15.  Запропонувати учням описати у невеликих творах те, що, на їхню думку, відчуває жертва насилля.

Коментарі