Звіт соціального педагога
за результатами опитування «Що я знаю про булінг?», «Діагностика булінгу у закладі освіти» проведених з учнями 7-х класів
Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.
Шкільне насильство (school bullying) — це систематичне переслідування з образами, цькуванням, упередженим ставленням у навчальному закладі.
Анкетування проводилось з метою дослідити обізнаність учнів про таке явище як булінг та виявлення випадків булінгу в класі. В анкетуванні брали участь 50 учнів 7-х класу. Опитування проводилось анонімно, шляхом використання Google form.
1.Твій вік
| 9-11 років | |
| 12-14 років | 50 |
| 15-16 років |
2.Чи знаєш ти, що таке насильство?
| так | 48 |
| ні | 2 |
3. Чи присутнє насильство в вашій школі?
| так | 8 |
| ні | 42 |
4. Чи знаєш ти, що таке булінг?
| так | 50 |
| ні | 0 |
5.Чи зазнавав ти приниження в школі?
| так | 14 |
| ні | 36 |
6. Якщо зазнавав, то якого?
| морального | 22 |
| фізичного | 2 |
| нападу з боку групи | 1 |
| пограбування | |
| сексуальної загрози | |
| я не зазнавав ніякого насилля | 18 |
| ніякого | 6 |
| не було | 1 |
7. Чи був ти свідком чи жертвою булінгу?
| так | 17 |
| ні | 33 |
8. Чи спостерігається явище булінгу в вашій школі?
| так | 16 |
| ні | 34 |
9. З якими приниженнями ти стикався в школі?
| образи | 18 |
| глузування | 5 |
| використання прізвиськ | 8 |
| побиття, ляпаси, штовхання | 6 |
| ні з якими | 7 |
| я не стикався з ніяким приниженням | 3 |
| не було | 3 |
10. Де на ваш погляд, підлітки найчастіше стикаються з проявами булінгу?
| по дорозі до школи | |
| вулиця біля школи | 5 |
| територія за школою | 19 |
| шкільний коридор | 11 |
| шкільний туалет | 9 |
| у школі | 3 |
| інше | 3 |
11. Хто найчастіше є агресорами?
| однолітки | 17 |
| група однолітків | 22 |
| старшокласник | 1 |
| група старшокласників | 10 |
12. Найчастіше агресорами є
| хлопці | 39 |
| дівчата | 11 |
13. Як учителі реагують на випадки булінгу?
| вчителі вимагають припинити сварки | 42 |
| вчителі не звертають уваги на такі випадки | 3 |
| вчителі покладають вирішення проблем на самих учнів, не втручаючись в їх стосунки | 5 |
14.Причини агресії, через які деякі учні стають жертвами знущань з боку інших школярів?
| зовнішній вигляд | 18 |
| фізичні обмеження | |
| поведінка людини | 11 |
| національність чи раса | 1 |
| самопровокування агресії | 2 |
| людина не може за себе заступитися | 11 |
| матеріальний статус | 7 |
15. Чи були ви в ролі жертви, коли інші школярі знущалися над вами?
| так, інколи | 4 |
| так, декілька разів на місяць | |
| так, декілька разів на тиждень | 1 |
| майже щодня | 1 |
| ні | 44 |
16. Чи зверталися ви по допомогу і до кого саме?
| не звертався (лася) по допомогу | 17 |
| звертався (лася) до батьків | 6 |
| звертався (лася) до друзів | 5 |
| звертався (лася) до класного керівника чи вчителів | 6 |
| звертався (лася) до психолога | 2 |
| я не зазнавав булінгу | 14 |
17.Що можна зробити для покращення стосунків у школі?
| взаємне позитивне ставлення один до одного | 23 |
| нічого не потрібно змінювати | 5 |
| влаштовувати більше поїздок класом та більше спілкуватися між собою | 11 |
| щоб погані учні не заважали вчитися решті | 1 |
| щоб вчителі ставилися однаково добре до всіх учнів | 6 |
| щоб старші не ображали молодших | 3 |
| інше | 1 |
За результатами опитування можна сказати, що учні 100% знають про таке явище як булінг. З учнями були проведенні профілактичні бесіди та години спілкування, а саме:
- Квест «Подорож світом без булінгу»;
- Година спілкування «Подолаємо булінг разом!»;
- Виховна година «Булінг міфи та реальність».
Вчителю були надані рекомендації щодо виявлення випадків булінгу в класі та попередження його.
ЯК УЧИТЕЛЮ ДОПОМОГТИ ВИРІШИТИ СИТУАЦІЮ БУЛІНГУ
Насамперед, варто пам’ятати, що булінг не виникає раптово, а є результатом нерозв’язаного вчасно конфлікту. Тож потрібно уважно спостерігати за тим, що відбувається в класі, відслідковувати ознаки конфліктних ситуацій та своєчасно допомагати вирішенню суперечок.
Поради вчителям:
1. Завжди пам’ятати, що таке явище, як цькування існує в навчальних закладах усього світу. Різниця тільки в тому, чи не замовчується проблема, наскільки ефективно відбувається профілактика та виявлення конкретних випадків і як швидко відбувається реагування на них.
2. Пам’ятати, що лідером у дитячому колективі має бути вчитель і тільки вчитель. Це він визначає правила поведінки, цивілізований мирний спосіб вирішення конфліктів, неприпустимість висміювання, знущань і застосування сили. Ніякі «королі» з-поміж учнів не мають перебирати на себе роль «ватажка зграї» і встановлювати свої «правила гри», за якими в колективі пануватимуть первісні інстинкти й тероризування слабших.
3. Водночас створити у дітей відчуття, що дотримання певних правил поведінки – це їх власний вибір. Розробити разом з ними своєрідний кодекс честі, де буде зафіксована неприпустимість насилля, знущання, викладення в соціальні мережі глузливих відео про однокласників… Правила потім можна красиво оформити, скріпити підписами всіх учнів і вивісити в класі.
4. У боротьбі з випадками шкільного цькування застосовувати комплексний підхід до розв’язання проблеми, який включає роботу з класом, з колегами, батьківським комітетом та усіма батьками. Проводити окрему індивідуальну роботу наодинці з головними дійовими особами конфлікту та їхніми батьками.
5. Розібратися в собі, з’ясувати, чи часом жертва булінгу не дратує самого вчителя. За потреби пропрацювати проблему з незалежним психологом.
Не включатися в булінг (часом це відбувається мимоволі) – не виявляти ознак роздратування; не посміхатися, коли дитина потрапляє в кумедну ситуацію; тримати ситуацію під контролем.
6. Чітко й недвозначно окреслити перед класом свою позицію – і не лише стосовно конкретного випадку, але й щодо явища булінгу загалом.
7. Називати речі своїми іменами. Пояснювати, наскільки огидним є таке явище, як цькування. Відверто говорити з дітьми, що класний колектив хворий, і потрібно всім разом працювати на його одужання.
8. Завантажувати дітей цікавими спільними справами. Знаходити в колективній діяльності місце для активності сором’язливих або заляканих дітей.
9. При плануванні заходів враховувати, чи не потрапить до складної (чи навіть принизливої) ситуації школяр з інвалідністю, з малозабезпеченої сім’ї чи дитина, чия родина знаходиться в складних життєвих обставинах. З огляду на це коригувати план проведення заходу або змінювати його формат.
10. Долучити до розв’язання проблеми шкільного психолога. Водночас враховувати, що той може не користуватися достатньою довірою з боку дітей, оскільки сприймається як представник шкільної адміністрації. За потреби запросити до роботи з класом незалежних спеціалістів (оптимізація стосунків у колективі, тренінги на згуртування тощо).
11. Докладати окремих зусиль, щоб підняти самооцінку дітей, які піддавалися цькуванню. Штучно створювати для них ситуації успіху і перемоги.
Організувати групу підтримки для жертви цькування. Запровадити в класі систему шефства над слабшими дітьми.
12. При роботі з класом не акцентуватися на тому, хто в якій ролі виступав під час конфлікту. Якщо агресор не визнає за собою провини, не наполягати. Працювати з уявними ситуаціями.
13. Використовувати сучасні методи роботи з колективом: форум-театр, рольові ігри, в котрих програвалися б поведінка агресора, його свити, жертви, спостерігачів.
14. Читати на виховних годинах зборах реальні історії або оповідання про цькування, передивлятися фільми чи відеосюжети за темою з наступним колективним обговоренням. Запропонувати учням описати у невеликих творах те, що, на їхню думку, відчуває жертва насилля.
ЯК УЧИТЕЛЮ ДОПОМОГТИ ВИРІШИТИ СИТУАЦІЮ БУЛІНГУ
Насамперед, варто пам’ятати, що булінг не виникає раптово, а є результатом нерозв’язаного вчасно конфлікту. Тож потрібно уважно спостерігати за тим, що відбувається в класі, відслідковувати ознаки конфліктних ситуацій та своєчасно допомагати вирішенню суперечок.
Поради вчителям:
1. Завжди пам’ятати, що таке явище, як цькування існує в навчальних закладах усього світу. Різниця тільки в тому, чи не замовчується проблема, наскільки ефективно відбувається профілактика та виявлення конкретних випадків і як швидко відбувається реагування на них.
2. Пам’ятати, що лідером у дитячому колективі має бути вчитель і тільки вчитель. Це він визначає правила поведінки, цивілізований мирний спосіб вирішення конфліктів, неприпустимість висміювання, знущань і застосування сили. Ніякі «королі» з-поміж учнів не мають перебирати на себе роль «ватажка зграї» і встановлювати свої «правила гри», за якими в колективі пануватимуть первісні інстинкти й тероризування слабших.
3. Водночас створити у дітей відчуття, що дотримання певних правил поведінки – це їх власний вибір. Розробити разом з ними своєрідний кодекс честі, де буде зафіксована неприпустимість насилля, знущання, викладення в соціальні мережі глузливих відео про однокласників… Правила потім можна красиво оформити, скріпити підписами всіх учнів і вивісити в класі.
4. У боротьбі з випадками шкільного цькування застосовувати комплексний підхід до розв’язання проблеми, який включає роботу з класом, з колегами, батьківським комітетом та усіма батьками. Проводити окрему індивідуальну роботу наодинці з головними дійовими особами конфлікту та їхніми батьками.
5. Розібратися в собі, з’ясувати, чи часом жертва булінгу не дратує самого вчителя. За потреби пропрацювати проблему з незалежним психологом.
Не включатися в булінг (часом це відбувається мимоволі) – не виявляти ознак роздратування; не посміхатися, коли дитина потрапляє в кумедну ситуацію; тримати ситуацію під контролем.
6. Чітко й недвозначно окреслити перед класом свою позицію – і не лише стосовно конкретного випадку, але й щодо явища булінгу загалом.
7. Називати речі своїми іменами. Пояснювати, наскільки огидним є таке явище, як цькування. Відверто говорити з дітьми, що класний колектив хворий, і потрібно всім разом працювати на його одужання.
8. Завантажувати дітей цікавими спільними справами. Знаходити в колективній діяльності місце для активності сором’язливих або заляканих дітей.
9. При плануванні заходів враховувати, чи не потрапить до складної (чи навіть принизливої) ситуації школяр з інвалідністю, з малозабезпеченої сім’ї чи дитина, чия родина знаходиться в складних життєвих обставинах. З огляду на це коригувати план проведення заходу або змінювати його формат.
10. Долучити до розв’язання проблеми шкільного психолога. Водночас враховувати, що той може не користуватися достатньою довірою з боку дітей, оскільки сприймається як представник шкільної адміністрації. За потреби запросити до роботи з класом незалежних спеціалістів (оптимізація стосунків у колективі, тренінги на згуртування тощо).
11. Докладати окремих зусиль, щоб підняти самооцінку дітей, які піддавалися цькуванню. Штучно створювати для них ситуації успіху і перемоги.
Організувати групу підтримки для жертви цькування. Запровадити в класі систему шефства над слабшими дітьми.
12. При роботі з класом не акцентуватися на тому, хто в якій ролі виступав під час конфлікту. Якщо агресор не визнає за собою провини, не наполягати. Працювати з уявними ситуаціями.
13. Використовувати сучасні методи роботи з колективом: форум-театр, рольові ігри, в котрих програвалися б поведінка агресора, його свити, жертви, спостерігачів.
14. Читати на виховних годинах зборах реальні історії або оповідання про цькування, передивлятися фільми чи відеосюжети за темою з наступним колективним обговоренням. Запропонувати учням описати у невеликих творах те, що, на їхню думку, відчуває жертва насилля.
Коментарі
Дописати коментар